низовий
НИЗОВИ́Й, а́, е́.
1. Який дме низом або знизу, перев. від води (про вітер).
Душно так, млосно .. Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (М. Коцюбинський);
Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (С. Скляренко).
2. Розташований у низині (у 1 знач.) або нижче від чого-небудь.
Ще раз глянули ми знизу на верх Шевченкової гори .. і поїхали низовою дорогою в Канів (І. Нечуй-Левицький);
Низові луки лівого берега до виднокругу залиті холодною чистою водою (В. Собко);
Дніпровські плавні – це цілий край з низовими лісами, з намулистими лугами (О. Гончар).
3. Який живе, перебуває в пониззі ріки.
– Варта низова з Дніпра шле звідомлення, що посол турецького султана Осман-ага минув сторожові лінії (із журн.);
Ідуть полем, долами крутими Руські люди – з Дону побратими, А ще з ними низова голота (А. Малишко).
4. Про звук, голос, сміх і т. ін. – який належить до нижнього регістру, створений низькими звуками; подібний до баса.
М'який низовий баритон [Казанцева] лащився до її душі, і все ще лунав глибоко, глибоко в серці (І. Нечуй-Левицький).
5. Який є початковою ланкою якої-небудь структури; первинний.
– Згодом довелося посопіти і на низовій роботі. Секретарював у сільраді (О. Ковінька);
Низова ланка партійної структури.
Словник української мови (СУМ-20)