низькопробний
НИЗЬКОПРО́БНИЙ, а, е.
1. Який має низьку пробу через велику домішку міді і олова (про золото, срібло).
Вгадували, чи орел, чи решка, попадалися й такі, що в таляри грали, бо російські і польські гроші були низькопробні, плохої вартості металу (Б. Лепкий).
2. перен. Який має погану, низьку якість.
Неодноразово скаржився М. Кропивницький на низькопробний репертуар провінціальних труп того часу (з публіц. літ.);
Ведмежу послугу робить радянській музичній культурі легка промисловість, яка масово випускає грампластинки зі зразками низькопробної зарубіжної музики (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)