ник
НИК, виг.
Уживається як присудок за знач. ника́ти.
Ник, аж там бик (Номис);
Сюди ник, туди ник – та й день невелик! (прислів'я);
Сидимо тут і балакаємо. А тут у хату ник старий, побачив стару та й пішов (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)