нишком
НИ́ШКОМ, присл.
1. Тихо.
Устав Чіпка тихо; налапав двері; нишком вийшов у сіни (Панас Мирний);
– Мабуть-таки захворів наш синок, – нишком звернулася мати до батька. – І вночі не спав, і зараз схопився... (Є. Кравченко);
// Притаївшись, мовчки.
Софійка втекла на леваду, до старої дуплистої верби. Забилася в дупло і нишком сиділа, щоб не помітили дорослі (А. Дімаров).
2. Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали.
А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т. Шевченко);
Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (Марко Вовчок);
Зюзін нишком малював карикатуру на Андрія – дуже їдку і образливу (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)