нобілітет
НОБІЛІТЕ́Т, у, ч.
У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні посади.
Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею .. Навіть деякі представники нобілітету розуміли необхідність земельної реформи (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)