нобілітет

НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі — привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі вищі державні посади.

Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею.. Навіть деякі представники нобілітету розуміли необхідність земельної реформи (Іст. стар. світу, 1957, 166).

Значення в інших словниках

1. нобілітет — нобіліте́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нобілітет — -у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею ..  Словник української мови у 20 томах
4. нобілітет — нобіліте́т [від лат. nobilitas (nobilitatis)] привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі.  Словник іншомовних слів Мельничука