1. Словник української мови в 11 томах

нобілітет

НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі — привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі вищі державні посади.

Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею.. Навіть деякі представники нобілітету розуміли необхідність земельної реформи (Іст. стар. світу, 1957, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нобілітет — нобіліте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. нобілітет — -у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею .. Словник української мови у 20 томах
  4. нобілітет — нобіліте́т [від лат. nobilitas (nobilitatis)] привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі. Словник іншомовних слів Мельничука