нобілітет
нобіліте́т
[від лат. nobilitas (nobilitatis)]
привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нобілітет — нобіліте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нобілітет — -у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею .. Словник української мови у 20 томах
- нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі — привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі вищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею.. Словник української мови в 11 томах