нобілітет
нобіліте́т
-у, ч.
У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої обіймали всі вищі державні посади.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нобілітет — нобіліте́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі – привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі найвищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею .. Словник української мови у 20 томах
- нобілітет — нобіліте́т [від лат. nobilitas (nobilitatis)] привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу в Стародавньому Римі. Словник іншомовних слів Мельничука
- нобілітет — НОБІЛІТЕ́Т, у, ч. У Стародавньому Римі — привілейована замкнута правляча верхівка рабовласницького класу, представники якої займали всі вищі державні посади. Щоб поліпшити становище [римських] селян, треба було наділити їх землею.. Словник української мови в 11 томах