нобілітація
НОБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Надання дворянського титулу, введення в дворянство.
Нобілітація кількох тисяч українців — це ганебний хабар, яким польський пан хоче купити нас (Ле, Наливайко, 1940, 94);
// Дворянський титул.
Серед козаків балачки йдуть про полковника коронного, зрадливого перекидька з козаків, який, за зраду Северинові Наливайкові та справі народного повстання, шляхетську нобілітацію королівську дістав (Ле, Хмельницький, І, 1957, 3).
Словник української мови (СУМ-11)