нобілітація
НОБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж., іст.
Надання дворянського титулу, введення в дворянство.
Нобілітація кількох тисяч українців – це ганебний хабар, яким польський пан хоче купити нас (Іван Ле);
// Дворянський титул.
Серед козаків балачки йдуть про полковника коронного, зрадливого перекидька з козаків, який, за зраду Северинові Наливайкові та справі народного повстання, шляхетську нобілітацію королівську дістав (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)