1. Словник української мови у 20 томах

нобілітація

НОБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж., іст.

Надання дворянського титулу, введення в дворянство.

Нобілітація кількох тисяч українців – це ганебний хабар, яким польський пан хоче купити нас (Іван Ле);

// Дворянський титул.

Серед козаків балачки йдуть про полковника коронного, зрадливого перекидька з козаків, який, за зраду Северинові Наливайкові та справі народного повстання, шляхетську нобілітацію королівську дістав (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нобілітація — нобіліта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нобілітація — -ї, ж., іст. Надання дворянського титулу, введення в дворянство. || Дворянський титул. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нобілітація — Надання шляхетства Словник застарілих та маловживаних слів
  4. нобілітація — Юридичне надання шляхетства особі (та її нащадкам), що належить до ін. стану. Універсальний словник-енциклопедія
  5. нобілітація — НОБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж., іст. Надання дворянського титулу, введення в дворянство. Нобілітація кількох тисяч українців — це ганебний хабар, яким польський пан хоче купити нас (Ле, Наливайко, 1940, 94); // Дворянський титул. Словник української мови в 11 томах