нобіль
НО́БІЛЬ, я, ч.
У Стародавньому Римі – аристократ, представник знаті, нобілітету.
У Римі, замість старої родової знаті – патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)