нобіль

но́біль

іменник чоловічого роду, істота

аристократ

іст.

Значення в інших словниках

1. нобіль — див. нобілі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. нобіль — Шляхта, див. дворянин, нотаблі  Словник чужослів Павло Штепа
3. нобіль — НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі – аристократ, представник знаті, нобілітету. У Римі, замість старої родової знаті – патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. нобіль — НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі — аристократ, представник знаті, нобілітету. У Римі, замість старої родової знаті — патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (Іст. стар. світу, 1957, 149).  Словник української мови в 11 томах