нобіль —
но́біль іменник чоловічого роду, істота аристократ іст.
Орфографічний словник української мови
нобіль —
див. нобілі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нобіль —
НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі – аристократ, представник знаті, нобілітету. У Римі, замість старої родової знаті – патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
нобіль —
НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі — аристократ, представник знаті, нобілітету. У Римі, замість старої родової знаті — патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (Іст. стар. світу, 1957, 149).
Словник української мови в 11 томах