нобіль

НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі — аристократ, представник знаті, нобілітету.

У Римі, замість старої родової знаті — патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (Іст. стар. світу, 1957, 149).

Значення в інших словниках

1. нобіль — но́біль іменник чоловічого роду, істота аристократ іст.  Орфографічний словник української мови
2. нобіль — див. нобілі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нобіль — Шляхта, див. дворянин, нотаблі  Словник чужослів Павло Штепа
4. нобіль — НО́БІЛЬ, я, ч. У Стародавньому Римі – аристократ, представник знаті, нобілітету. У Римі, замість старої родової знаті – патриціїв, склалася нова багата служила знать, яку називали нобілями, тобто знатними (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах