новак
НОВА́К, а́, ч. Людина, яка недавно вступила куди-небудь, поселилась десь і т. ін.
Новаки приходили з батьками й з матерями, в повному своєму наряді: у великих чоботях, у батьківських жилетках, з пошарпаними букварями під рукою (Вас., Талант, 1955, 16);
Відомості, здобуті від балакучої панни Нонни, стверджували й новаки, які нерідко попадали в нашу камеру (Збан., Єдина, 1959, 211);
// Той, хто недавно почав займатись чим-небудь, не має навиків, досвіду.
Новаки, ставши уперше на бетон, важко поверталися в блоці, невміло, невлад місили тісто (Коцюба, Нові береги, 1959, 285);
Як і вона, ми були новаками в бою (Ле, Опов. та нариси, 1950, 396).
Словник української мови (СУМ-11)