новатор
НОВА́ТОР, а, ч. Той, хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності.
Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (Коцюб., III, 1956, 36);
На будівництві він став новатором З дружнім своїм комсомольським загоном (Дор., Серед степу.., 1952, 77).
Словник української мови (СУМ-11)