новатор

нова́тор

(від лат. novator – оновлювач)

ініціатор, творець нового, прогресивного в науці, техніці, виробництві, мистецтві; зачинатель нових методів праці.

Значення в інших словниках

1. новатор — нова́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. новатор — -а, ч. Той, хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. новатор — Новач  Словник чужослів Павло Штепа
4. новатор — НОВА́ТОР, а, ч. Той, хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності. Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
5. новатор — Нова́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. новатор — НОВА́ТОР, а, ч. Той, хто вносить і здійснює нові, прогресивні ідеї, принципи в будь-якій галузі діяльності. Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором у галицькій літературі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. новатор — рос. новатор (латин. novator — оновлювач) — винахідник, творець нового, прогресивного, передового в науці, техніці, виробництві, мистецтві. Організатор нових прогресивних методів праці, впроваджувач нових прогресивних технологій.  Eкономічна енциклопедія