новотвір

НОВОТВІ́Р, во́ру, ч.

1. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново.

Неологізми, новотвори родяться щодня (М. Рильський);

Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (з наук. літ.).

2. лінгв. Нове явище в мові (форма, елемент, слово і т. ін.), яке виникло в пізніший період розвитку цієї мови; інновація.

Характерною рисою топонімійної системи ХVІІ ст. є поява поселень з назвами Воля, Слобода, Слобідка, а також Гута і Майдан. Поступово втрачає свої позиції топонімотвірний суфікс -ів (виявлено тільки один новотвір) (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. новотвір — новотві́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. новотвір — лґ. неологізм, новоутворення.  Словник синонімів Караванського
3. новотвір — -вору, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. новотвір — Новотві́р, -тво́ру; -тво́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. новотвір — НОВОТВІ́Р, во́ру, ч. Форма, елемент, слово і т. ін., що утворилися заново. Неологізми, новотвори родяться щодня (Рильський, III, 1956, 75); Найпоширенішими способами формування мовних новотворів у наші дні є словоскладання і утворення лексичних словосполучень (Мовозн., XVI, 1961, 89).  Словник української мови в 11 томах