нокати
НО́КАТИ, аю, аєш, недок.
Говорити, повторювати вигук “но”, перев. підганяючи коней.
Дядько Степан уже не співав. Він нокав на Буяна [коня], який ледве брьохався в глибокому снігу (Є. Кравченко);
– Та не витикайся з гарби, щоб вони тебе не побачили! І не нокай, і не цмокай! Потихеньку їдь! (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)