нокати
НО́КАТИ, аю, аєш, недок. Говорити, повторювати вигук "но", перев. підганяючи коней.
Дядько Степан уже не співав. Він нокав на Буяна [коня], який ледве брьохкався в глибокому снігу (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 121);
— Та не витикайся з гарби, щоб вони тебе не побачили! І не нокай, і не цмокай! Потихеньку їдь! (Вишня, II, 1956, 224).
Словник української мови (СУМ-11)