нокаут
НОКА́УТ, у, ч., спорт. Стан боксера під час бою, коли він після удару супротивника падає, протягом 10 секунд не може звестися на ноги, щоб продовжувати бій, і вважається переможеним.
— А якби до десяти долежав, все, нокаут, — пояснював Петро Маков (Собко, Звич. життя, 1957, 159);
// Сильний удар, після якого супротивник не може встати.
Словник української мови (СУМ-11)