номоканон

НОМОКАНО́Н, а, ч.

1. Збірник прав у Візантійській імперії та інших державах, що брали за взірець її правовий лад.

2. рел. У православній церкві – збірник приписів для церковних справ і світських, які стосуються церковного життя.

Значення в інших словниках

1. номоканон — номокано́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. номоканон — -а, ч. Збірник церковних канонів та цивільних законів, які стосуються побуту та сімейного права Візантійської імперії.  Великий тлумачний словник сучасної мови