номоканон

номокано́н

-а, ч.

Збірник церковних канонів та цивільних законів, які стосуються побуту та сімейного права Візантійської імперії.

Значення в інших словниках

1. номоканон — номокано́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. номоканон — НОМОКАНО́Н, а, ч. 1. Збірник прав у Візантійській імперії та інших державах, що брали за взірець її правовий лад. 2. рел. У православній церкві – збірник приписів для церковних справ і світських, які стосуються церковного життя.  Словник української мови у 20 томах