номоканон
номокано́н
-а, ч.
Збірник церковних канонів та цивільних законів, які стосуються побуту та сімейного права Візантійської імперії.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- номоканон — номокано́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- номоканон — НОМОКАНО́Н, а, ч. 1. Збірник прав у Візантійській імперії та інших державах, що брали за взірець її правовий лад. 2. рел. У православній церкві – збірник приписів для церковних справ і світських, які стосуються церковного життя. Словник української мови у 20 томах