носок
НОСО́К, ска, ч.
1. Зменш. до ніс 1, 2.
– Подивилась [жінка] й зморщила носок... (Марко Вовчок);
Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис).
2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін.
Став [Оксен] танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Григорій Тютюнник);
Вона вже дивилася під ноги й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (С. Чорнобривець).
3. Передня частина багатьох предметів.
Ложку треба тримати носком до губів (з наук.-попул. літ.);
Лапчастий носок сошника розгортає ґрунт до вологого (з наук. літ.).
4. перев. мн. носки́, ів. Те саме, що шкарпе́тки. На носки́ става́ти (спина́тися і т. ін.) / ста́ти (зіп'ясти́ся і т. ін.) <�Става́ти / ста́ти на па́льці (навшпи́ньки)> див. става́ти.
○ (1) На носка́х, у знач. присл. – спираючись на передню частину ступні; навшпиньки.
З класу виходили [діти] тихенько, на носках (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)