нотація
НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж.
Настанова, повчання із суворим несхваленням, засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін.
Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Олесь Досвітній);
Михайликові довелося вислухати довгу й нудну нотацію за задирикуватість та пиху (З. Тулуб).
НОТА́ЦІЯ², ї, ж., спец.
Система умовних письмових позначень, прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності.
Була створена [у Київській Русі] і оригінальна система записування музичних творів – так зване стовпове знамення, або крюкова нотація (з наук. літ.);
Система умовних позначень полів на шахівниці, фігур, а також розташування і переміщення цих фігур називається шаховою нотацією (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)