нотка
НО́ТКА, и, ж.
Зменш. до но́та¹ 2, 4.
В голосі все частіше чуються басовиті нотки (Ю. Бедзик);
Якийсь молодий, з ноткою сердечності, голос оповідав звичайну історію втікачів (М. Коцюбинський);
В її питанні звучала нотка глуму (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)