нуждарський
НУЖДА́РСЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до нужда́р.
Ще більше закам'яніла [Хмелівка], коли батько – жи́ла з цілого світу – обдурив і лишив свою дочку і ненависного зятька з нуждарського роду без обіцяних воликів, без того поля, про яке Охрім марив ще відтоді, як, мабуть, зіп'явся на ноги (В. Речмедін).
Словник української мови (СУМ-20)