нуждати
НУЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.
1. Нуждатися.
Й так я жив, нуждав, бідився [бідкався], Весь вік робив, не приробив нічого (І. Франко).
2. Примушувати зізнатися, домагатися зізнання.
За гроші [що вкрадено] нуждають парубка в управі (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)