нуждувати

НУЖДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко.

Терпіти нужду; бідувати.

Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! Поля і в нас не було – лиш город (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. нуждувати — нуждува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. нуждувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Терпіти нужду; бідувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нуждувати — БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах.  Словник синонімів української мови
4. нуждувати — НУЖДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Терпіти нужду; бідувати. Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! Поля і в нас не було — лиш город (Павл., Бистрина, 1959, 108).  Словник української мови в 11 томах