нужник
НУ́ЖНИК, а, ч., розм.
Те саме, що убира́льня.
Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (О. Донченко);
Боже! Як огидно смердить земля! .. Відгонить спаленим порохом, залізним гаром, сіркою, аміаком – чорт-і-чим! Не земля, а нужник, прости господи! (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)