нужник

НУ́ЖНИК, а, ч., розм. Те саме, що убира́льня.

Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (Донч., IV, 1957, 204);

Боже! Як огидно смердить земля!.. Відгонить спаленим порохом, залізним гаром, сіркою, аміаком — чорт-і-чим! Не земля, а нужник, прости господи! (Смолич, Мир.., 1958, 154).

Значення в інших словниках

1. нужник — ну́жник іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нужник — Убиральня, туалет|а|, <�ватер-> кльозет, сартир, ВІДХОДОК, г. виходок.  Словник синонімів Караванського
3. нужник — -а, ч., розм. Те саме, що убиральня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нужник — Виходок, лазничка, див. ватерклозет, лятрина, туалета  Словник чужослів Павло Штепа
5. нужник — НУ́ЖНИК, а, ч., розм. Те саме, що убира́льня. Увечері з двома товаришами він підстеріг Вальтера Бера і втопив його в нужнику (О. Донченко); Боже! Як огидно смердить земля! .. Відгонить спаленим порохом, залізним гаром, сіркою, аміаком – чорт-і-чим! Не земля, а нужник, прости господи! (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
6. нужник — Тут: бідняк, старець  Словник застарілих та маловживаних слів
7. нужник — УБИРА́ЛЬНЯ (ВБИРА́ЛЬНЯ) (приміщення для відправлення природних потреб людини), ТУАЛЕ́Т, КЛОЗЕ́Т, НУ́ЖНИК розм.; ГАЛЬЮ́Н (на кораблі). Під час перерви підсудних водили по одному до вбиральні (Ю.  Словник синонімів української мови