нурта
НУ́РТА, и, ж.
Те саме, що вир 1.
Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, – та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (М. Драй-Хмара);
* У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)