Словник синонімів української мови

нурта

ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше, КРУТОВИ́Р'Я рідше, ШУМ рідко, ВОДОКРУ́Т розм. рідше, КРУТІ́ЛЬ діал., О́МУТ діал. На фарватері попала (Таміла) у вир. Їх багато на Дніпрі, цих чорториїв (Л. Дмитерко); Інженер обвалився з лесовою кручею просто в коловорот Дар'ї (І. Ле); Йому (водяникові) нічого не варт затягнути човна у нурт (М. Стельмах); Скільки не силкувався, а пробитися до неї крізь крутіж і ревище не міг (І. Головченко, О. Мусієнко); — Лоцман, пантруй! Бистрина. Круговерть (М. Шеремет); Гуде, вирує чорна водоверть (Л. Первомайський); Там, де зустрічаються води двох рік, утворюються такі крутоверті, що легко можуть засмоктати (М. Чабанівський); Сидить над берегом рибалонька, пильнує, Чи плавле стиха поплавок,.. Чи в нуртині нуртує (П. Куліш); Вільшина переборює неспокійне крутовир'я, спрямовує човен до своєї пристані (І. Цюпа); Човен натрапляв на бистрину в шумі; вода гойдала його, неначе трісочку (І. Нечуй-Левицький); В тому водокруті (потонули) дружина й Андрійко (Н. Рибак); Він таки булькнув у вируючу крутіль (І. Чендей); Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (І. Франко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. нурта — ну́рта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. нурта — <�морська, водна> безодня <�глибінь, стихія>, черево моря, сов. пучина; (чорторий) ВИР.  Словник синонімів Караванського
  3. нурта — див. безодня; вир  Словник синонімів Вусика
  4. нурта — -и, ж. Те саме, що вир 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нурта — НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, – та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (М. Драй-Хмара); * У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
  6. нурта — НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 15); *У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Рильський, Поеми, 1957, 224).  Словник української мови в 11 томах
  7. нурта — Ну́рта, -ти ж. Пучина, бездна.  Словник української мови Грінченка