Значення в інших словниках
-
нурта —
ну́рта іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
нурта —
<�морська, водна> безодня <�глибінь, стихія>, черево моря, сов. пучина; (чорторий) ВИР.
Словник синонімів Караванського
-
нурта —
див. безодня; вир
Словник синонімів Вусика
-
нурта —
-и, ж. Те саме, що вир 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
нурта —
НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, – та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (М. Драй-Хмара); * У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (М. Рильський).
Словник української мови у 20 томах
-
нурта —
ВИР (місце в річці, морі тощо з круговим рухом води), КОЛО́ВОРОТ, НУРТ, ЧОРТОРИ́Й підсил., КРУТІ́Ж, КРУГОВЕ́РТЬ, ВОДОВЕ́РТЬ рідше, КОЛО́ВЕРТЬ рідше, КРУТОВЕ́РТЬ рідше, НУ́РТА рідше, НУРТИНА́ рідше, НУРТО́ВИЩЕ рідше, КРУГОВОРО́Т рідше...
Словник синонімів української мови
-
нурта —
НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 15); *У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Рильський, Поеми, 1957, 224).
Словник української мови в 11 томах