нуте
НУ́ТЕ, виг., розм.
Уживається при звертанні до кількох осіб або при ввічливому звертанні до однієї особи як спонукання, заклик або заохочення до дії.
– А нуте, хлоп'ята, На байдаки! (Т. Шевченко);
– Нуте, як же ви виплутались із своєї біди? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)