нуте
НУ́ТЕ, виг., розм. Уживається при звертанні до кількох осіб або при ввічливому звертанні до однієї особи як спонукання, заклик або заохочення до дії.
— А нуте, хлоп’ята, На байдаки! (Шевч., І, 1951, 61);
— Нуте, як же ви виплутались із своєї біди? (Мирний, III, 1954, 165).
Словник української мови (СУМ-11)