нутряний
НУТРЯНИ́Й, а́, е́, розм., рідко.
Який міститься всередині кого-, чого-небудь; внутрішній.
Мороз надвірній і хатнє нутряне тепло Спливли помалу (Дніпрова Чайка);
// Глухий, товстий, низький (про голос, сміх, крик).
– Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: – Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (О. Гончар);
– Ні, голубчики, я піду на розводдя, а ви лишайтесь тут! – загримів торжествуюче нутряний бас Турчиновича (П. Колесник);
Валька засміявся нутряним сміхом (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)