нюх

НЮХ, ч.

1. род. у. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи.

Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (з наук.-попул. літ.);

Почуття смаку тісно зв'язане з чуттям нюху (з навч. літ.);

– У вовка .. нюх дуже гострий, і він за п'ять кілометрів чує рушницю (П. Козланюк).

2. род. у, перен., розм. Проникливість, інтуїція, хист.

Нюх підказував Сагайдачному, що зроблено це навмисне (З. Тулуб);

Дещо іронічно ставлячись до свого чоловіка вдома, вона вірила в його талант і нюх інженера (Ю. Шовкопляс);

Якийсь особливий розвідницький нюх мав цей стрункий, підтягнутий вояка (М. Стельмах).

3. род. а, перен., розм. Ніс, ніздрі.

Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (М. Коцюбинський).

4. род. у, заст. Невелика кількість чого-небудь (перев. тютюну), призначена для винюхування за один раз.

І всміхнувсь Микита стиха, Нюх табаки взяв і чихав (І. Франко);

– Знай, друже, такої мізерної душі, як твоя, в мене і послідній хлопець за нюх кабаки не озьме [візьме] (Г. Квітка-Основ'яненко).

О́ргани ню́ху див. о́рган.

◇ Відчува́ти (чу́ти) / відчу́ти (почу́ти) ню́хом (но́сом) див. відчува́ти;

Ма́ти нюх див. ма́ти²;

Ні за поню́шку (за по́нюх, за нюх) таба́ки (рідше тютюну́) див. поню́шка;

Ню́хом (но́сом) чу́ти / почу́ти див. чу́ти;

(1) Соба́чий нюх у кого – хто-небудь має здатність легко схоплювати, підмічати, розуміти, знаходити і т. ін. щось приховане, таємне.

[Циганка (вибігла на ґанок, озираючись):] І сьогодні Герцик увесь день зорить за мною .. О, у нього собачий нюх!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. нюх — нюх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нюх — ЖМ. ніс; П. проникливість, інтуїція, нутро, підсвідомість, чуття, пречуття, хист, с. собачий нюх.  Словник синонімів Караванського
3. нюх — див. чуття  Словник синонімів Вусика
4. нюх — -у, ч. 1》 Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. || розм. Ніс, ніздрі. Органи нюху — нюхові рецептори – органи людини, всіх хребетних та багатьох безхребетних тварин, що сприймають запахи. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нюх — нюх вул. ніс (ср)|| = каляфйор ◊ да́ти в нюх вул. вдарити в обличчя (ср, ст)|| = засервувати під око  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. нюх — Здатність відчувати запахи; нюхові враження виникають внаслідок подразнення леткими субстанціями нюхових рецепторів, спеціальних клітин у слизовій оболонці носової порожнини.  Універсальний словник-енциклопедія
7. нюх — відчу́ти (почу́ти) ню́хом. Підсвідомо здогадатися про що-небудь. Якимсь особливим, властивим йому (обер-лейтенантові) нюхом він відчув, що перед ним були свої (І. Цюпа); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М.  Фразеологічний словник української мови
8. нюх — ПОНЮ́ШКА розм. (невелика кількість тютюну, признач. для винюхування за один раз), ПО́НЮХ розм., НЮХ заст. Брався за все, а зробив, певне, чи не понюшку тютюну... (М. Рудь); Очевидно, ці залізничники ..продадуть за понюх табаки кого вгодно (В.  Словник синонімів української мови
9. нюх — Нюх, -ху, -хові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. нюх — НЮХ, у, ч. 1. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (Наука.., 4, 1963, 42); Почуття смаку тісно зв’язане з чуттям нюху (Шк.  Словник української мови в 11 томах
11. нюх — Нюх, -ху м. 1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха. Ном. № 3626. 2) Понюшка табаку.  Словник української мови Грінченка