нюх

НЮХ, у, ч.

1. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи.

Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (Наука.., 4, 1963, 42);

Почуття смаку тісно зв’язане з чуттям нюху (Шк. гігієна, 1954, 60);

— У вовка.. нюх дуже гострий, і він за п’ять кілометрів чує рушницю (Козл., Сонце.., 1957, 130);

// розм. Ніс, ніздрі.

Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Коцюб., І, 1955, 237).

О́ргани ню́ху — органи чуття у людини і тварин, що служать для сприйняття і розрізнення запахів.

Комахи мають органи зору, нюху, дотику, смаку і слуху (Захист рослин.., 1952, 32).

2. перен., розм. Проникливість, інтуїція, хист.

Нюх підказував Сагайдачному, що зроблено це навмисне (Тулуб, Людолови, І, 1957, 346);

Дещо іронічно ставлячись до свого чоловіка вдома, вона вірила в його талант і нюх інженера (Шовк., Інженери, 1956, 220);

Якийсь особливий розвідницький нюх мав цей стрункий, підтягнутий вояка (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 850).

◊ Ню́хом відчува́ти (відчу́ти, почу́ти і т. ін.) — підсвідомим чуттям дізнаватися, здогадуватися про що-небудь.

Якимсь особливим, властивим йому нюхом він відчув, що перед ним були свої (Цюпа, Назустріч.., 1958, 139);

Старий мисливець почув нюхом, що тут допіру пролізла гадюка (Коп., Як вони.., 1948, 20);

Соба́чий нюх див. соба́чий.

3. заст. Невелика кількість чого-небудь (перев. тютюну), призначена для винюхування за один раз.

І всміхнувсь Микита стиха, Нюх табаки взяв і чихав (Фр., XII, 1953, 70);

— Знай, друже, такої мізерної душі, як твоя, в мене і послідній хлопець за нюх кабаки не озьме [візьме] (Кв.-Осн., II, 1956, 243).

Значення в інших словниках

1. нюх — нюх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нюх — ЖМ. ніс; П. проникливість, інтуїція, нутро, підсвідомість, чуття, пречуття, хист, с. собачий нюх.  Словник синонімів Караванського
3. нюх — див. чуття  Словник синонімів Вусика
4. нюх — -у, ч. 1》 Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. || розм. Ніс, ніздрі. Органи нюху — нюхові рецептори – органи людини, всіх хребетних та багатьох безхребетних тварин, що сприймають запахи. 2》 перен., розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нюх — НЮХ, ч. 1. род. у. Здатність людини і тварин сприймати й розрізняти різні запахи. Майже в усіх ссавців, а також у багатьох порід риб і деяких комах нюх відіграє важливішу роль, ніж зір (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. нюх — нюх вул. ніс (ср)|| = каляфйор ◊ да́ти в нюх вул. вдарити в обличчя (ср, ст)|| = засервувати під око  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. нюх — Здатність відчувати запахи; нюхові враження виникають внаслідок подразнення леткими субстанціями нюхових рецепторів, спеціальних клітин у слизовій оболонці носової порожнини.  Універсальний словник-енциклопедія
8. нюх — відчу́ти (почу́ти) ню́хом. Підсвідомо здогадатися про що-небудь. Якимсь особливим, властивим йому (обер-лейтенантові) нюхом він відчув, що перед ним були свої (І. Цюпа); Нюхом старого розвідника Денис Бараболя відчув, що органи ДПУ напали на його слід (М.  Фразеологічний словник української мови
9. нюх — ПОНЮ́ШКА розм. (невелика кількість тютюну, признач. для винюхування за один раз), ПО́НЮХ розм., НЮХ заст. Брався за все, а зробив, певне, чи не понюшку тютюну... (М. Рудь); Очевидно, ці залізничники ..продадуть за понюх табаки кого вгодно (В.  Словник синонімів української мови
10. нюх — Нюх, -ху, -хові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. нюх — Нюх, -ху м. 1) Чутье, обоняніе. Переносно: носъ. Бережи нюха. Ном. № 3626. 2) Понюшка табаку.  Словник української мови Грінченка