німотний

НІМО́ТНИЙ, а, е, перев., поет.

1. Не спроможний подати голосу під впливом сильного почуття; німий (у 2 знач.).

Всі мовчки, схилившись, сиділи. Перший секретар з суду порушив ту німотну тишу (Панас Мирний);

Скориставшись німотною паузою, переляканий дворецький запросив гостей до столу (О. Гончар).

2. Який не супроводжується мовленням; німий (у 3 знач.).

Всі мовчки, схилившись, сиділи. Перший секретар з суду порушив ту німотну тишу (Панас Мирний);

Скориставшись німотною паузою, переляканий дворецький запросив гостей до столу (О. Гончар).

3. Сповнений тиші, спокою, без голосних звуків; тихий, безгомінний; німий (у 4 знач.).

Цілий день не втихала робота, Віяв вітер, і сонце пекло, – І німотне смеркання в ворота, Наче гість дорогий , увійшло (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. німотний — німо́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. німотний — див. безголосий; мовчазний; німий  Словник синонімів Вусика
3. німотний — -а, -е. Те саме, що німий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. німотний — БЕЗМО́ВНИЙ (про людину — який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙ розм., БЕЗГЛА́СНИЙ рідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙ розм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Й підсил., НІМО́ТНИЙ підсил., перев. поет.  Словник синонімів української мови
5. німотний — НІМО́ТНИЙ, а, е. Те саме, що німи́й 2. Всі мовчки, схилившись, сиділи. Перший секретар з суду порушив ту німотну тишу (Мирний, III, 1954, 196); Скориставшись німотною паузою, переляканий дворецький запросив гостей до столу (Гончар, Таврія, 1952, 280).  Словник української мови в 11 томах