ніша
НІ́ША, і, ж.
1. Западина або виступ у стіні.
– Її помешкання складалося з просторого, ясного покою й ніші, де стояло її ліжко (І. Франко);
В стінах біля дверей – невеличкі ніші, в яких горять лампади (М. Руденко);
* У порівн. Вона сиділа в замковій бойниці [бійниці], неначе в ніші (Леся Українка);
// чого, з означ. Заглибина, зроблена для чого-небудь.
Катря ще далі подається від нього [Павла], втискується гнучким станом у віконну нішу (В. Кучер);
З обох боків обсаджена жасмином стежка вела у нішу вузьких дверей (С. Чорнобривець);
// Заглибина, западина в чому-небудь (на схилі берега, гори, в окопі, траншеї і т. ін.).
Радист склав апарат і відніс його в таємну, видовбану в землі нішу (Ю. Бедзик);
В тому місці, де розбиваються морські хвилі, біля підніжжя берега утворюється печера – прибійна ніша (з наук. літ.).
2. перев. зі сл. своя, власна, перен. Своє, власне місце де-небудь (у системі, мережі тощо).
Вітчизняні автовиробники таки знайшли свою нішу на вже досить щільному українському автомобільному ринку (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)