ніщо
НІЩО́, нічо́го, нічо́му, нічи́м (з прийм. ні від чого, ні з чим, ні по чому і т. ін.), займ. запереч.
1. Уживається для позначення повної відсутності предмета як суб'єкта або об'єкта дії.
Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих (Т. Шевченко);
Побіг він [Осел] навпростець, нічого не минає, Чи нива, чи баштан – не розбирає, Толочить і ламає (Л. Глібов);
Пахом Хрисантович ні в чому дочкам не відмовляє (О. Гончар).
2. у знач. ім. Той або те, хто або що не має ніякого значення, ціни, ваги і т. ін.
Марка зігнали із ферми, і вже Павлюк тепер ніщо... (К. Гордієнко).
Мов (немо́в, на́че, ні́би і т. ін.) нічо́го [й] не ста́лося див. става́тися;
Не ма́ти нічо́го спі́льного див. ма́ти²;
Нічо́го не зро́биш (не поро́биш) <�Що [ж ти] зро́биш (поро́биш)> див. зроби́ти;
Нічо́го не поро́биш див. пороби́ти;
Нічо́го не розумі́ти див. розумі́ти;
Нічо́го не розумі́ю див. розумі́ти.
◇ Від о́ка кого (чийого) не хова́лося ніщо́ див. хова́тися¹;
(1) Ма́ти за ніщо́ (д) див. ма́ти².
Словник української мови (СУМ-20)