ніяк
НІ́ЯК, пред.
Немає змоги, можливості, неможливо; нема як.
Мені й самому гірко за його стан, а помогти – ніяк (М. Коцюбинський);
Випав сніг, сліду ніяк сховати (М. Шеремет).
НІЯ́К, присл.
1. Зовсім, абсолютно.
[Співець:] Ніяк не можу пригадати пісні... (Леся Українка);
Ніч колихала так ласкаво, – Проте не спалося ніяк... (М. Рильський);
Ніяк не міг вгомонитися старий, набиваючи в люльку тютюн (Григорій Тютюнник).
2. Уживається у значенні заперечної відповіді на запитання.
Чи можна сказати, що в час творення “Пана Тадеуша” Міцкевич відійшов від .. свого демократизму, від своєї революційності? Ніяк. Навпаки: революційний напрям його в цей період зріс, зміцнів і поглибився (М. Рильський).
Нія́к не мо́жна див. мо́жна.
○ (1) Аж нія́к не, у знач. част. – ніскільки не, нітрохи не.
Ці безперечні успіхи аж ніяк не повинні нас заспокоювати (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)