обвал
ОБВА́Л, у, ч.
1. Стрімке падіння великої частини ґрунту, гірської породи, снігу і т. ін. внаслідок зсуву, руйнування і т. ін.
Ти вмер, Густаве .. Похоронив тебе забій у грізнім гуркоті обвалу... (В. Сосюра);
– В роки еміграції мені довелося жити в Швейцарії, там бувають снігові обвали (О. Гончар);
* У порівн. Поява “Кобзаря” ще за життя Шевченка для багатьох тоді сприйнята була буквально як обвал (П. Тичина).
2. Купа каміння, землі, снігу і т. ін., що звалилася з гори, кручі і т. ін.
– Вже ми набрели те місце, де кам'яна постіль помостилася – крейдяний обвал (Марко Вовчок);
Злетів, упав гірський обвал (Л. Первомайський);
Іноді продукти вивітрювання гірських порід .. падають з гір у долини .. і утворюють так звані гірські обвали (з наук. літ.);
* Образно. Обвал страшних атак грудьми з них кожен стрів (М. Бажан);
* У порівн. Наче обвалом із снігових гір засипало Вітрову Балку (А. Головко).
3. рідко. Частина земної поверхні зі слідами відпадання, відвалювання маси землі; круча, обрив.
Тихозоров знайшов похиле узгір'я, що з одного боку обривалося вниз глиняним обвалом (О. Донченко).
4. чого, перен. Раптове погіршення стану чого-небудь (економіки, виробництва тощо), яке стрімко поглиблюється; криза.
Обвал виробництва поки що відбувається при збереженні контингентів робочої сили, що посилює інфляцію (з публіц. літ.);
// фін. Стрімке падіння курсу валюти певної держави стосовно курсу валют інших держав.
Обвал рубля.
Словник української мови (СУМ-20)