обвалений

ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до обвали́ти.

– Не вмирайте, мамо, чуєте? .. Мати .. розплющила свої великі очі, як обвалені копитом ямки на лузі з водою (Г. Косинка);

// у знач. прикм.

Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани... Вся вулиця перерита свіжими вирвами (О. Гончар);

// обва́лено, безос. пред.

В кутках із стелі звисало павутиння .. Під луткою обвалено було (А. Головко).

2. у знач. прикм. Який має сліди обвалів.

Далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. обвалений — обва́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обвалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвалити. || обвалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має сліди обвалів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвалений — ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвали́ти. Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани… Вся вулиця перерита свіжими вирвами (Гончар, III, 1959, 377); // обва́лено, безос. присудк. сл. В кутках із стелі звисало павутиння..  Словник української мови в 11 томах