обвалений
ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвали́ти.
Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани… Вся вулиця перерита свіжими вирвами (Гончар, III, 1959, 377);
// обва́лено, безос. присудк. сл.
В кутках із стелі звисало павутиння.. Під луткою обвалено було (Головко, II, 1967, 95).
2. у знач. прикм. Який має сліди обвалів.
Далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (Н.-Лев., II, 1956, 381).
Словник української мови (СУМ-11)