1. Словник української мови в 11 томах

обвалений

ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до обвали́ти.

Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани… Вся вулиця перерита свіжими вирвами (Гончар, III, 1959, 377);

// обва́лено, безос. присудк. сл.

В кутках із стелі звисало павутиння.. Під луткою обвалено було (Головко, II, 1967, 95).

2. у знач. прикм. Який має сліди обвалів.

Далі пішли гори голі, дикі, з обірваними обваленими боками (Н.-Лев., II, 1956, 381).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обвалений — обва́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. обвалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до обвалити. || обвалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який має сліди обвалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. обвалений — ОБВА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до обвали́ти. – Не вмирайте, мамо, чуєте? .. Мати .. розплющила свої великі очі, як обвалені копитом ямки на лузі з водою (Г. Косинка); // у знач. прикм. Обвалені стіни, знесені дахи, потрощені паркани... Словник української мови у 20 томах